Намалюй
Як розбилися хвилі об скелі
Так неболяче, так нечутно
Намалюй
Наче я полотно, наче в тебе в руках акварелі
Наче в світі не людно
Чисто-Біло
Як припливи рахую вперто
Бачиш, хвилі надвечір зомліли
На мольберті
Полічи
Найсвітліші над нами зорі
Всі, зціловані сонцем, піщини
Твої пензлі танцюють як хворі
Що не знали давно вакцини
Не дивись
Не підходь помалу
Не старайся тримати щосили
І кричи, щоб як дзвін лунало:
"Ну якими такими вітрами тебе наштормило"
Намалюй
Може я полотно, може лінії чітко незримі
Може сказано все, що хотілось найбільш сказати
Акварелі зостались такими ж як ти:
німими
Ми любили у хвилях, та звідки тим хвилям знати
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753727
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2017
автор: Вікторія Боюс