В лісі білочка жила,
В лісі гарнім, мальовничім
На гіллячці в хорі птичім
Серед дятлів і комах,
Де співає безліч птах.
Ні біди, ні сліз не мала,
Веселилась та стрибала,
Свою спритність розвивала.
Рудохвостій трудівниці
Тут без діла не сидиться.
Свою затишну хатинку
Споряджала без зупинку
Гриби, ягоди й плоди –
Все несла вона сюди.
Спокійнісінько жила,
Товариською була.
Часто чула від подруг,
Ліс теж має безліч вух.
Що потрапити тут можна
В неприємності страшні,
Можеш вірити мені,
Залишитися без даху,
Не побачиш більше птаху.
Люди пройдуть голосні –
І зостануться лиш пні.
Не зважала на байки –
То були лише чутки.
Полюбляла все горіхи,
Їх стояли цілі міхи.
Раптом: що це серед лісу?
Отой гамір ненависний
Сойка голосно кричить,
Стрепенулася сова
Стара птаха лісова.
Люди, стійте, зупиніться!
До тваринок усміхніться!
Не образьте усіх їх
Цих беззахисних, смішних
І руденьких, і пухнастих,
І вухатих, й зозулястих.
Бережіть природу й ліс –
Царство білок і беріз!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753861
Рубрика: Вірші про тварин
дата надходження 05.10.2017
автор: protsenkovv1968