"Що дивно…"
Не звикнути що скрізь дволикі
У краї ріднім мов на чужині
Князьки суворі та великі
От тільки човен згнив на мілині
Облич нема – самі посади
І карнавальні маски на стільцях
Лукаві прийняті Засади
Та понад кріслом дах, над дахом дах…
Державний дім – мурашник ситний
Де владні трутні – спритні упирі
Хабарник почестю повитий
Нащадок вдалий зради і брехні
І що із того, чи не знають?
Їм байдуже до стомлених людей
Над горем інших позіхають
Не відведуть безжалісних очей
А людям плюнути б в ті очі
Хоча і цю ганьбу переживуть
Допоки дідько косу точить
Вони ще крові досхочу поп’ють
Дійдемо к світлу у тунелі,
Чи нескінченний потяг у пітьмі?
Що дивно:
Тягар – це влада, а гантелі
Тягти брехнею стомленій юрбі. 051017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753962
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.10.2017
автор: nтравень