Він склав крила і кинувся з вершини.
Політ? Цього разу вниз. Тільки вниз.
Не підхопить легкий вітер, не дозволить більше гойдатися у піднебессі під блакитним оком. А колись здавалося, що око те спостерігає, охороняє, не допустить нічого злого.
Там було світло біле як сніг. Тоді ще не холодне. Тут тільки темрява попереду.
А все ж будуть декілька секунд. Це ще буде політ? Може вдасться розгледіти і відтінки? Кольори такі яскраві і насичені, а сірий має різні обриси. Сірий теж вміє малювати?
Скоро все довершиться. Скоро дізнається. Ще тільки мить.
На зламаних крилах вгору не злетіти.
Та вниз ще можна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754012
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2017
автор: Траяна