У великий кошик і малий
яблука зберу,
бо жовтенькі падають
під яблуньку оцю.
Вона старенька зронить
неначе білий цвіт,
весною осипався,
тоді плоди всім – ні.
Тепер жовтенькі яблука
у кошик зберемо,
смачні та крутобокі
на зиму, щоб було.
Ще не пора зимі йти,
а осені пора,
та падають вже яблука,
йде літо до кінця.
А ми йому подякуєм
за фрукти і пиріг.
за усмішки й натхнення,
і знання, ще й сміх.
А ще як були оченьки
у когось та сумні,
хай змиє дощем літечко,
сонячні світять дні.
Дякуєм тобі, літечко,
що ти було у нас,
нехай в осені буде
у всіх усе гаразд.
Дякую, милі мої,
а ще і не мої,
що ви були у мене
і край навколо мій.
Закінчується літечка
гарячая пора,
уранці осінь стукає
холодом без кінця.
Удень засвітить лагідно,
а ще зачепить нас,
будь щедрою в нас, осене,
вже приходити час!
6.08.2017.
Картина Evgeny Mukovnin.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754093
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 06.10.2017
автор: Светлана Борщ