Вчора у чорному –
в образі во̀рона,
а позавчора у сірому –
вовком...
Кожна клітина тілесного
шовку –
ласками
пір’я чи шкіри
підкорена.
Нині – у джинсах
на тілі оголенім...
Нігтями пишеш послання
на спині
про те, що ніхто і ніщо
не зупинить –
випити небо його,
стати
повінню...
Стегнами –
ріками рук...
І край берега
разом із ременем –
зірвано, знято.
З ворона – в янгола,
з вовка – в ягнятко...
Корінь... Кора...
В небо кронами дѐрева...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754133
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 07.10.2017
автор: Бойчук Роман