З каламуті думок пробивається чітке чому,
Нашароване часом, з відлунням пекельного Сходу.
Чом утратили силу свою ми так раптом в Криму
І чому винуватці не кажуть всю правду народу?
Зі зневіри викрешемо іскру зі сталі нову,
Силу волі до волі, що в крові бунтує роками.
І кромсає нажива нескорену плоть бо живу,
Поливає сміливців гарячим свинцем та вогнями.
Хлопці вбрані у бронь, бронь у грудях, мужність у серцях,
Вахту миру в день і у ніч, долаючи втому, несуть.
Гординя, - кулями мічений жовто блакитний стяг,
Із ними в окопах, бо не рабство, а свобода їх суть.
07.10.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754180
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2017
автор: Валентина Ланевич