Мене уздрів ти – удав німого,
Згадав, є вислів «Мовчання – злато».
А я почути хоча б одного
Слівця бажала. Чи так багато?
Три роки був ти на серця мапі.
Шляхи до тебе я рисувала.
Ти знову душу розкраяв навпіл,
Розбив гітару, що ледве грала.
Одна утіха – не хмурив брови,
Як то рік тому було при стрічі.
Не влив у серце ковша любові,
Та усміх (щирий?) пустив у вічі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754226
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)