Люблю цю осінь на твоїх щоках,
овіяну минулого вітрами...
У ній не сум, а радше ніжний шарм,
у ній все те, чого не було з нами...
Люблю цю осінь,- дощ і падолист,-
твоїм очам її не приховати...
В них не печаль - незнаний досі хист,
що робить нас не листям, а птахами...
Люблю цю осінь!... Вічний монолог...
Розп"яттям душ розраджуєм кохання!
У ній не сум,- чекання вічне двох...
Та й і на двох - одне навік мовчання.
25.09.2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754334
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2017
автор: Іванюк Ірина