Чотири пори - багата природа,
У кожної з них - різна погода.
Чотири пори - дала доля людині
І кожна із них різниться у днині.
Пахощі літа - липи цвітуть,
Ягоди спіють, рослини ростуть.
Вранці дощить, а вдень вже пече,
Річка в долині безшумно тече.
Безтурботне дитинство - літня пора,
Натішитись не може весела дітвора.
По осені збирають щедрий урожай,
І весело всміхається пахучий коровай.
Дощить цілодобово, кружляє падолист.
У осені до цього є особливий хист.
Турботи, сім'я - осіння пора.
Пожовкло дитинство - проблем "гора".
А ось і зима, вихваляє себе,
Холодною хугою, снігом мете
Безжальна й морозна - королева природи,
Справжня леді стальної погоди.
Білим снігом вкриваються скроні,
Це зимова пора у людському лоні.
Бурхлива, пахуча і молода
Увірвалася в природу вродлива весна:
Життя завирувало, прокинулась земля,
З квітучою усмішкою рослинність ожила.
Весняна пора - вічне життя,
Мрії крилаті - надія одна...
08. 02. 2016 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754405
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.10.2017
автор: Олен вчитель