Так мало часу...А думок ще рій
Не дасть, напевно, враз отак заснути.
У кожної із них шматок-відбиток мрій.
А як же мрій про головне позбутись?
Зумію...Враз я перестану ніч
Сприймати наче дієперешкоду.
І розпалю в уяві диво-піч,
Спалю безсоння в ній...
Й кінці у воду...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754422
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.10.2017
автор: zazemlena