Дівчина руденька осінь
тихенько вийде із ліска,
на горобину впали роси,
туман ранковий відступав.
А у ранковому тумані
ледь видно стовбури беріз,
осінь до них уже торкнулась,
бо жовті пасма є у кіс.
Ще зеленіє горобина,
зелене листя, та іще пора
прийде для сонячної днини
і для прийдешнього добра.
Червоним чарівним намистом
торкнеться у сірому пліч,
а день прийде, та буде кращим,
осіння швидко наступає ніч.
Невідворотна ніч як осінь,
торкнеться листя і чола,
дарів у ночі й осені багато,
буде ще сонце для тепла.
Стоїть ще осінь на світанку,
подивиться в квітучий сад
і піде далі у лісочок,
бо там чекає листопад.
8.10.2017.10.30.
Фотографія із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754510
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 09.10.2017
автор: Светлана Борщ