Обробка твору М.Костомарова
«Огнище»
Сонце сходить пташечка засвище.
На край поля полум’я горить.
Запалив край поля хтось вогнище.
То горить вогнем, то задимить.
А як вітер в полі повіває
Попіл з вітром гору скрізь летить.
Жаром, димом поле засіває.
То ж все поле полум’ям горить.
Вечір сходить соловей не свище.
Стигле поле все вогнем горить.
Вітер віє, а вогонь ще вище .
Ніч настала, а вогонь не спить.
Та коли ж вогнище те погасне,
Скільки мине і часів, і днів?
Скільки ж хліба має ще пропасти?
Я спитав, та хто би відповів?..
16.02.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754534
Рубрика: Балада
дата надходження 09.10.2017
автор: Євгеній Рослик