У одно́го дядечка кіт собі жив,
Зовсім звичайнісіньким кіт був оцей,
Як і всі коти він найбільше любив
Спати на печі і ловити мишей.
Ніби й чемний кіт був, але полюбляв
Сало і сметанку, й багато чого,
Часто крадькома ті смаколики крав
І за це до лісу прогнали його.
ПРИСПІВ:
Пан Коцький –
Здодюжка жалюгідний,
Він панує в лісі, вір, або не вір,
Пан Коцький,
В селі він непотрібний,
А зате у лісі – найстрашніший звір!
Пан Коцький!
В лісі той котяра Лисичку зустрів,
Хитрою була, та й її обдурив,
Оселився кіт у Лисички в норі,
І зажив він так, як в селі собі жив.
А в Лисички друзі й знайомі були –
Сірий Вовк і Зайчик, Ведмідь і Кабан,
На обід святкові накрили столи
Й запросили гостя, бо то – справжній Пан!
Як прийшов Пан Коцький до столу того,
Звірі поховалися, страшно усім,
На столі було там багато всього,
Кинувся Пан Коцький і жер він, і пив...
Жадібно так жер, що усіх налякав,
Кинулися врозтіч вони, хто куди,
Коцький сам злякався і теж утікав,
І заліз на дерево дальш від біди.
Їхав раз тим лісом господар з села,
Пожалів кота він і з дерева зняв,
І забрав додому, і зовсім простив,
Відтоді Пан Коцький ніколи не крав.
9.10.2017
Пісня "ПАН КОЦЬКИЙ"
https://www.youtube.com/watch?v=lWCngYjZvaE
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754628
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 10.10.2017
автор: Олександр Шевченко