Моя надія і омана,
Світанок мій і мій зеніт.
Ти цілий світ моя кохана,
Глибин таємних малахіт.
І що з того, що плинуть роки,
Що осінь кинула руно.
В застіллі нашої толоки,
Не все ще випито вино.
Моя ти доленько бажана,
Солодкий мій і терпкий плід.
Краса душевно - незрівнянна,
Життя мойого моноліт.
Приспів:
Осінь роки обмила дощами,
В злоті... вбрала вербу молоду.
Шепче вітер на вушко віршами,
Ніжить душу обом у саду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754653
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2017
автор: Миколай Волиняк