До мого обдуреного народу





Ти  ще  воскреснеш  з  небуття,
Із  забуття,  із  попелища,
Хай  дощ  січе  і  вітер  свище
Іще  не  страчене  життя:

Поки  ще  груша  біля  дому  
Привітно  листом  шелестить,
А  серце  плаче  і  болить
Немає  ще  біди  у  тому,

Що  розмело  нас,  як  солому,  
А  той,  хто  лестивсь,  мов  іржа,
Тримає    в  пазусі  ножа    –
Немає  ще  біди  у  тому.  

Ти  лиш  надію  не  втрачай,
Не  потурай  ворожій  волі,
Своєї  не  зрікайся  долі
І  Бога    Богом  називай.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754724
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.10.2017
автор: Георгій Хутірський