Сполотнілі рядки засипають алею розлуки,
В передмісті дощів заблукали солоні думки -
Ми любов прирікаєм,себе прирікаєм на муки,
Бо на справжнє кохання не роки чекають - віки.
Серед тисячі слів порозсіюєм щирі зізнання,
Через сотні життів розпорошимо зоряну мить.
Ця любов - наче перша, уперше з'явилась востаннє -
То чому ж так нестерпно вона, неповторна, болить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754734
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2017
автор: Серафима Пант