Твоя рука в моїй руці така маленька і гаряча,
І темна цятка на щоці - Богом відмічена неначе.
Твоє волосся - стиглий льон, а очі сині, як волошки.
Мені здається наче сон, як вранці каву п’єш потрошки...
Твій голос вторить солов’я, твоя усмішка, наче ласка,
Ти з усіма завжди своя, ніколи ти не носиш маски.
Стан смерековий ледь роздавсь, та це нічого, так буває…
Лиш хто у тебе закохавсь, зовсім цього не помічає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754786
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2017
автор: Віталій Назарук