Один навпроти одного стоять
Німі сліпці в калюжисту негоду.
Ім плач стихії – Божа благодать:
Маскує дощ очей солону воду.
Один навпроти одного – лиш крок
Роз’єднує взаємності обійми,
Та доля цей невидимий зв’язок
У свій контент, як дар небес, не прийме.
Один навпроти одного – німі,
Німі сліпці по різні боки прірви.
Коріння голе тягнеться з землі.
Чатує вітер: вже от-от – і вирве.
Один навпроти одного – ще мить,
Й злетять в безодню важкістю каміння.
Не пік грози нестерпно їм болить –
Тартар між доль масивів гір тяжіння.
Один навпроти одного. Любов
В місток з'єднала їх коріння мову:
Цей дотик слів над прірвою умов –
Душі безсмерття ніжне щемне соло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754807
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2017
автор: Серафима Пант