Заклинання

Пожовкла  трава,
Між  нею  ріка.
У  річці  водичка,
В  воді  є  рибина.
Ти  рибу  руками,
Вона  швидкоплинна.
Зловити  не  в  змозі,
Руками,  бо  глина,
Що  в  річці  лежала,
Тебе  прив'язала.
Не  війдеш  ти  в  річку,
Бо  там  невеличка,
Рибина  гуляє,
Тебе  забавляє.
Несила  зловити,
Ти  хочеш  упасти.
Завмер  у  хвилину,
Бо  бачиш  рибину.
Вже  більшу,  ситнішу,
Руками  тримаєш,
На  жаль  відпускаєш,
Не  в  тім  твоя  сила.
Ріка  омиває,
Ще  сили  всі  має.
Вона  швидкоплинна,
Як  мить  пустотлива.
Ногами  до  глини,
Ріка  поміж  ноги,
В  руках  пусто  пусто,
На  серці  тяжко,  тяжко.
Ріка  тримає,
Тебе  не  відпускає.
Нехай  омиває,
Жаль  забирає,
Щоб  чистим  без  болю,
Гуляти  по  волі,
Життя  пізнавати,
І  знову  кохати.
Вода  поміж  пальців,
Стягує  горе.
З  очей  ллються  сльози,
Бо  бачили  море,
Що  їх  топило,
Безжально  палило.  
Ріка  змиває,
Жагу  болю  забирає,
Спокій  душі  повертає,
Тиша  чисто  ніжна,
Вітром  молитву  шепоче,
Омиває...
Забирає...
Очищає...
Молиться...
Ріка  відпускає  ноги,
Омиті  руки,
З  лиця  збирають  сльози,
Відають  у  річку,
Ту  невеличку,
Що  поміж  травою,
Жовтою  травою,
В  осінній  вечір,
В  важливий  вечір...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754854
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 11.10.2017
автор: Інге Ярова