Яка ж краса навкіл нерукотворна —
У кожному листочку сонце залишає слід.
Прозора ніжність тиха, неповторна,
В туман легкий вдягається усе частіше схід.
Можливо, восени в такі ось дні
Приходить несподіване, терпке кохання,
Щоб перекреслити думки сумні
Й болюче довгих вечорів й ночей мовчання.
Помилкою, можливо, буде. Що ж...
Хіба в житті ми вперше знову помиляємось?
І позолоту й ніжність зітре дощ,
Й нехай безсонню потім ще не раз покаємось.
Можливо, буде це востаннє або в перший раз,
Та ніжність в нім і світла, й неповторна.
Прислухайтесь: звучить для літа бабиного вальс...
А навкруги — краса нерукотворна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754859
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2017
автор: Радченко