ТАК ШВИДКО НИНІ ВЕЧОРІЄ

ТАК  ШВИДКО  НИНІ  ВЕЧОРІЄ...
Так  швидко  нині  вечоріє
гойдає  вітер  ліхтарі.
А  перед  образом  Марії
клянчить  матуся  до  зорі.

Сама  лишилась,  як  билина
біда  постукала  вночі.
Вже  третій  рік,  як  вбили  сина
і  третій  рік  нема  її...

Немає  радості  у  домі
не  чути  сміху  у  дворі.
Лиш  фотографії  в  альбомі
тепер  найбільший  скарб  в  житті.

Погладить  всоте  фото  сина
чи  є  та  правда  на  землі...
Його  боліла  Україна
 народ  стражденний  і  пісні.

А,  може,  в  тім  її  провина
що  вчила  сина  доброті.
Й  люби,  казала,  Батьківщину
без  неї  ми  раби  глухі.

Чи  є  у  тім    її  провина
що  вчила  істини  прості:
Казала  сину,  той  Людина
хто  має  мову  і  пісні.

Так  швидко  нині  вечоріє
 сумні  й  короткі  стали  дні.
І  перед  образом  Марії
клянчить  матуся  до  зорі.
Оксана  Максимишин-Корабель
13  жовтня  2017  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755192
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.10.2017
автор: ОксМаксКорабель