Невдалий мазок, чи ламане слово,
Для чого ти друже горів?
Чому все шукаєш, знову і знову,
Єдине що справді б хотів?
Спочатку хотілось, щоб старший почув,
Слухав, не просто сміявся,
А як зрозуміє, то щоб не забув,
Щоб не йшов, на довше зостався.
Пізніше хотів подобатись всім,
Після цього єдиного друга.
Тоді й не думав покинути дім,
Маленька перетину смуга.
Коли написав, вперше душу піймав,
У вірші розклалося серце,
А потім все більше турбот діставав
І мрії звалились на денце.
Хотілось вже просто банальних грошей,
Тоді й почав загнивати,
Минулі бажання вдавали мишей,
Почали в глибинку втікати.
Та ось, після всього, поет зрозумів,
Що хоче, щоб інші всміхались.
І байдуже навіть, що раз не зумів,
Головне, щоб рідні зостались.
І байдуже скільки в поета купюр,
Її усмішка просто безцінна.
Вона мої ліки, від холоду мур,
Секрет і мрія нетлінна.
Присвячено Мрії
14.10.2017 ©Стася
(Максим Стаськів)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755403
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.10.2017
автор: Моряк