Ми зупинилися точнісінько у дверях,
Я йшла на вихід ти ішов на вхід.
І як буває у життєвих каруселях
Всесвіт на мить сповільнює свій хід.
Лише на мить в холодному повітрі
З’єднались подихи енергетичних тіл
І в гармонійній мішаній палітрі
Сплелися ниті початкових тіл.
Тебе не бачила і тільки відчувала.
Ти був на відстані моїх жіночих рук.
Здавалося на тебе я чекала
Життям робивши лиш для тебе рух…
Та мить назавжди щось в мені змінила.
Лише за мить я прожила життя.
Оте життя, що б’є коханням в жилах,
В якому сильні й справжні почуття…
Ми зупинилися точнісінько у дверях,
Я йшла на вихід ти ішов на вхід.
Як добре, що в життєвих каруселях
Всесвіт на мить сповільнює свій хід.
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко
©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755510
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2017
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко