Не віриш? Й не треба!
В тривожні часи
До Бога, до неба
Тож рук не тягни!
Не стій і не скигли:
«Чом доля така?»
Та «Дай, Боже, сили!..»
Де віра твоя?
Коли тобі добре –
В незрячій пітьмі
Ховаєшся вкотре
Від віри в норі.
Якщо віра знову
Приносить плоди –
Упевнюєш Бога,
Що віруєш ти.
Дволикість нещадно
Бринить на межі,
І як цю константу
Здолати в собі?
Зневіра настала:
Є віра чи ні?
Душа заплутала
В життєвій стерні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755539
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.10.2017
автор: Г. Король