Жовтень зранку торкнувся до серця.
Встала я, відчинила вікно.
Що там? Вітер на струнах озерця
Грає. Ліс ріже сіре сукно.
Слива зняла зелену панаму.
Жовту кепку накинув горіх.
А трава... стійко втримує гаму,
Не спішиться за літній поріг.
Сонце промені сипле завзято -
На сади, на шляхи, на двори.
Попливли озерцем каченята.
Пробудились зі сну береги.
Люд піднявся, готує сніданки.
День здіймає угору крило.
Спіть, гармати! Не гуркайте, танки!
Дайте мирові в руки кермо!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755606
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)