Як поранена птаха, внизу
Билась правда в обіймах неправди, –
Відчайдушно, без прав на межу,
Бо єдина вона і назавжди.
Я підняв мовчки правду з землі,
Омиваючи рани водою.
Його очі, здалося мені,
Тьмяно блискали силою злою.
Спохмурніле дитяче лице
І тремтливі метелики-вії
Запевняли уперто мене,
Що в неправди немає надії…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755685
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.10.2017
автор: Г. Король