мені болить й пече у серце й груди.
що більшість з нас вже на самісінькому дні.
що терплять гніт й свавілля наші люди
серед лукавства, підлості, брехні.
ой не байдуже й боляче мені!
***
В неподільній Україні
Від Тавриди й до Волині
Ти мій брат і я твій брат
Та дорвалися до влади
Брехуни та казнокради
Від Донбасу й до Карпат.
Східняки і галичани
І селяни і містяни
дружно, без усяких схем
Цих продажних депутатів
Казнокрадів, супостатів,
На смітник усіх зметем.
Час прийшов нам згуртуватись
Та негайно позбуватись
Всіх невігласів владик
Драною мітлою гнати,
Щоб не бачити й не знати
Цих мерзенних, підлих пик.
Бо вже більш ніж четверть віку
Горе та біда без ліку
Хазяйнують поміж нас
Падаємо нижче й нижче
Видно вже ганебне днище.
А між тим минає час!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755688
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2017
автор: євген уткін