Одна хвилина тиші…
Й синій мох
Згортає панораму твого міста…
І це уміння плакати удвох,
Цей сплін вогню-
лише ліричний відступ
На фоні
Абсолютної пітьми.
(по контурах душі спливають свічі)
Цілющий мед на квітах бузини
Спотворює реальність.
Беатріче,
Де вихід
З підземелля, і де вхід?
Таємний орден збирачів у зграю.
Тримай ці береги, бо гусне лід
На перестінках
сонячного раю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755705
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2017
автор: гостя