Я знов лечу в її п'янкі тенета,
Загублений всіма на цій землі.
Чорнилом з вени пишуться сонети,
І линуть в море диво-кораблі.
До неї відправляю я букети
Словами, що палають по крилі
Моїм. І загоряються комети,
Летять та пропадаючи в імлі.
І на столі згоряють між листами
Ті почуття, що окриляли враз,
Дорога плине різними мостами,
Лишається лиш кілька тлінних фраз.
А час летить космічними вогнями.
Я дякую за цю любов піснями.
© Володимир Верста
Дата написання: 16.10.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755724
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 16.10.2017
автор: Володимир Верста