Ганчірка

Ганчірка  вік  лежала  під  порогом,
Вважала,  що  вона  потрібна  всім  -
Бо  витирати  мають  завжди  ноги
З  дороги  пилу,  снігу  та  дощів.

Вона  потрібна  -  світ  цей  робить  чистим!  
Людині  без  ганчірки  -  нікуди!
Без  неї  не  пройти  ні  сісти
На  свято,  на  весілля,  проводи...

Так  і  вела  себе  -  всі  ноги  витирала...
Талан  до  того  був  у  неї  й  хист
І  стільки  нечисті  у  себе  увібрала  -
Нічим  не  відіпрати  —  чисть  не  чисть...

На  смітнику,  у  звичному  їй  бруді,
Стара  ганчірка  дірками  пишалась
Був  ворог  їй,  хто  за  дірки  осудить  -
Вона  ж  бо  не  який  бабусин  шалик!

Самі  ми  обираєм  за  життя
Хто  мантію,  хто  дрантя  із  дірками…
Хто  прибира,  а  хто  вбира  сміття
І  чим  пишатися  на  старість  із  роками.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755889
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.10.2017
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)