Ганчірка вік лежала під порогом,
Вважала, що вона потрібна всім -
Бо витирати мають завжди ноги
З дороги пилу, снігу та дощів.
Вона потрібна - світ цей робить чистим!
Людині без ганчірки - нікуди!
Без неї не пройти ні сісти
На свято, на весілля, проводи...
Так і вела себе - всі ноги витирала...
Талан до того був у неї й хист
І стільки нечисті у себе увібрала -
Нічим не відіпрати — чисть не чисть...
На смітнику, у звичному їй бруді,
Стара ганчірка дірками пишалась
Був ворог їй, хто за дірки осудить -
Вона ж бо не який бабусин шалик!
Самі ми обираєм за життя
Хто мантію, хто дрантя із дірками…
Хто прибира, а хто вбира сміття
І чим пишатися на старість із роками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755889
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.10.2017
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)