Вкривають ревнощі іржею душу,
Ти слухаєш мене й не чуєш.
І що тепер? Мовчати знову мушу.
А ти, мов океан, бушуєш.
А це всього лиш друг із соцмережі,
Листівку надіслав і вірші.
Слова твої дістали вже до вежі,
Дедалі з гнівом гірші й гірші.
Я виключаю геть комп*ютер. Тихо.
Дивлюсь з тобою телевізор.
Фантоми в соцмережі, мабуть, лихо.
Тебе лікую, як провізор.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755930
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2017
автор: Світлая (Світлана Пирогова)