Розшипшинилась жура —
шах-в-рань
Затерпають крила в шало-дикій сквирі…
В попідвір’ї
розманіжився шафран —
То вже Жовтень жовті гами
звірив.
Десь за пагорбом ячать
зим-сни,
Перетріскав збуй нудьгу
в щоденні…
Перелітні райдужіння з часини
У зорю:
— не стривож —
ні дощ,
ні тінь.
Розшипшинена жура — то
мрієспад.
Ти ж бо, серце,
став їй
мат.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755938
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.10.2017
автор: *SELENA*