Ой, летіли дикі гуси їм знайомим краєм
Понад степом сірим та зеленим гаєм.
Та казала гусакові - його рідна мати:
«Пролітай ти як найвище, щоб клопоту не мати.
Ми над тим зеленим гаєм навесні літали
З того гаю зеленого мисливці стріляли.
Там і зараз у тим гаї мабуть є мисливці.
Постріляють гуси разом та і поодинці».
Та не слухає синочок рідненької мати
Щоб летіти як найвище та клопіт не мати.
А в тим гаї зелененьким мисливці бували
Та й з рушниць у того гуся із гаю стріляти.
І поцілили з рушниці йому в саме серце.
Каменюкою із неба впав він у озерце.
Ой, з великого жалю закричала мати.
Та і далі полетіла – що ж було діяти?
Гусак попереду знає де літати,
А гусак позаду слухатися мати.
Ой, летіли гуси до теплого краю,
А що собі думали того я не знаю.
23.06.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755966
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.10.2017
автор: Євгеній Рослик