Туман чіплявся німбом за чоло.
-Я не свята, повір, мій любий друже,
Раба по краплі із глибин і зло
Давити пресом неупинно мушу.
Ті гості – вперті, хитрістю беруть,
Висковзують, ховаються під маски,
Отруйні і рухливі, наче ртуть,
Влаштовують майстерно вмілі пастки.
Добро ж – без демонстрацій і реклам,
Та де не ступить – залишає плідне,
Ділами власними будує там,
Де інше із нездатності поблідне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756079
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2017
автор: Оксана Дністран