́́́У нашої осені знову каприз,
В запасі у неї багато реприз.
Дуетом співає примхливо з дощем,
А в серці бринить неприборканий щем.
То сонце за руку зухвало трима,
Не мислить, що скоро підійде зима.
Фарбує блакиттю ясні небеса,
Одна лиш хмаринка, мов сніг, зависа.
Дерева завзято як слід прикраша,
Безжурність вогнисту щодня воскреша
У пам’яті, в райдужних, лагідних снах,
Немов у душі залишилась весна.
Ще має цікаві сюрпризи й дива.
Мабуть, щось незвичне вона відчува,
Бо вишня розквітла, розбуджена знов,
Чи то вже на лихо, а чи на любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756144
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.10.2017
автор: Дніпрянка