Ти мені подзвони без причини –
Простір мій розбентеж, розітни –
Мій дорослий осінній мужчина,
Просто так ти візьми й подзвони.
Заховаю обличчя у листі,
Зашаріюсь, як в юні літа.
Осінь бродить у нашому місті.
Осінь та, тільки різні міста!
Загасила б, але не вдається
Відчуття твоїх спраглих долонь.
Твоє серце прискорено б’ється,
Нас обох спопеляє вогонь.
Згоримо, помремо і не буде
Сяйва місяця, світла руки –
Будуть інші події і люди,
І такі, як і ми, диваки…
Запізніла любов наздогнала,
Якщо зможеш – сховайся, втечи!
Я так довго від неї втікала.
Подзвони. І у трубку мовчи…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756184
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2017
автор: Ніна Третяк