ЧАС СИПЕТЬСЯ, ЯК ПІСОК...
У вчорашнє минуле немає вороття назад..
на очах мліє застигає листя в'яне краса...
цвіте весна за нею літо наливає плодами сад,
час сипеться,як пісок крізь пальці у життя .
Я, не можу зупинити прекрасну мить...
сонце обпікає жаринкою втомлене тіло,
із клубка в довжину буття торочиться нить...
бджілка медоносить у свій час поки дужі крила.
У безсонні ночі шукаю свій рай під дощем...
на яворі грає вітерець відлуння лине осіннє,
струн душі торкається спогади болючий щем-
все відходить у небуття як квітка згорає у тлінне.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756214
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.10.2017
автор: Чайківчанка