Жовкне світло під небом зернистим.
По дорогах снують сновиди.
Прокидайся зчерствіле місто,
Із туману омани вийди!
В мить коли по асфальту скрегоче
смерть своєю до нас нелюбов'ю...
Вмий свої заволочені очі
хоч би кров'ю.
Не блукай у думках, що винний
стане чистим на Водохреща.
Прокидайся, молись невпинно.
Місто, місто...Поки живе ще...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756240
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2017
автор: Елена Черкашина