Туман накрив село.І краплями стікає
з дерев,з парканів і дахів.
Густий і білий мов сметана.
Намащена на хліб у дітлахів.
Не видно неба і сусідню хату.
Нема нічого.Обриси дерев
мов привиди,що стукають у вікна.
Час зупинився.Тільки є тепер.
Минулого,майбутнього нема.
Туман мов дивний птах у двері б"ється.
І біла пелена-гнучка стіна.
Крізь неї я прохожу.Піддається.
Туман вмиває квіти в квітнику.
Жоржини жовті,білі і червоні.
Під ранок хризантеми розцвіли.
Замерзли бідні.Хукають в долоні.
Та скоро-скоро сонечко зійде.
Туман втече собі кудись в долини.
Не буде падать краплями дощу.
На китиці достиглої калини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756247
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.10.2017
автор: кацмазонка