ЖИВЕМО МИ, ГЕЙ!

Живем    в    світі    й    хліб    жуєм,
Чайком    й    узваром    запиваєм,
У    гуморі    ми    кожним    днем
Жартуєм,    дбаємо,    чекаєм.

Сало,    масло,    яйця    всмятку
Чи    сире,    ще    тепле,    п’єм:
Люди    різного    достатку  -
Всяк    по-  своєму    живе.

Небо,    зорі,    сонце    ясне,
Вітер    буйний,    сніг    з    дощем,
МУзика    і    спів    прекрасний  –
А    тут    жадність,    заздрість,    щем.

В    когось    ліпше,    комусь    краще,
В    кого    є,    в    кого    нема,
Хто    щасливий,    хто    нещасний,
Тим  -    багатство,    тим    -    сума.

В    кого    хата    щоб    згоріла,
Кінь,    собака,    кіт    щоб    здох,
У    сусіда    жінка    мила,
В    тебе      ж      -    як    чортополох.

Чом    не    лев,    а    чом    не    сокіл:
Тут    -    здолав,    там    -    полетів,
Серця    жар,    душі    де    спокій
Щоб    діяти    без    марних    слів.

Пристрасть    справжня    чи    омана,
Вірність    щира    слів    і    дій
Щоб    не    піддатися    дурману
При    здійсненні    своїх    надій.

Чом    не    такий    як    я    хотіла  -
Був    яким    та    іншим    став:
Надію    й    щастя    упустила,
Час    і    простір    все    зірвав.

Чому    бідний    -    бо    дурний,
А    дурний    -    бо    бідний,
На    весь    світ    невдаха    злий,
А    признатись    -    стидно.

Править    кривда,    нема    правди,
Бідному    і    день    малий.
Очі    чорні,    то    -    для    зваби,
Розпач    з    туги:    чом    не    мій?

Скільки    цій    людині    треба,
Раз    у    світі    лиш    живеш:
Ні    у    землю,    ні    на    небо
Що    накрав    -    не    забереш?!

Жадність    й    заздрість    безкінечні,
Людям    жити    не    дають,
Де    панують    в    сім’ях    речі
Сміху    й    жартів    там    не    чуть.

Маєш    трішки    -    вже    радій,
Коли    поряд    краще,
Працюй,    думай,    твори,    сій
І    прибуде    завше.

Вчися    на    чужих    помилках
І    своїх    не    повторяй,
Не    в    словах,    а    лиш    у    вчинках
Себе    й    інших    провіряй.

Не    сотвори    собі    кумиру,
Йди    до    мети    повз    перепон
І    матимеш    завжди    довіру
Де    править    правда    і    закон.

У    юності    учись    любити
Щоб    щедро    в    зрілості    кохать,
Та    старість    в    пристрасті    зустріти
Й    до    кінця    віку    щастя    мать.
       20.10.  3017р.,  Київ

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756407
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.10.2017
автор: БГІ