Зустрів дівчиноньку
В лузі з ромашками,
Прошепотів тоді:
« Моя ж ти пташечко…»
Там біля річечки,
Що грає хвилями,
Я називав тебе
Своєю милою.
Коли ж ховалися
Під тиху вербоньку,
Я шанував тебе,
Як рідну сестроньку.
В нічку темную
У зорі вбраную
Я говорив тобі:
« Моя коханая…»
Коли ж зустрілися
Ми під тополею,
Тоді я вирішив:
« Моя ти доленька».
А час спливав, спливав,
Покривсь я срібленьком,
І лиш зумів сказать :
« Прощай, лебідонька ».
Слободенюк Яніна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756408
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2017
автор: Diana_Sl