Розміняв мене на монети!
На дрібні, що не мають блиску,
І поставив на всьому риску,
Як лишають сліди комети.
Розгубилася... Не повірила,
Якось в силі не почувалася.
Бо такою і не здавалася –
Я не з тих, щоби сльози сіяла.
Віддала... Нехай, Боже, тішиться!
Дві кишені наверха витрясла.
Відшумів буревій падолистами,
Аж нарешті усе закінчиться.
День минув з громовицею пізньою,
І не стало ні краплі боязні,
Посміхнулася взором просені;
Поєдналась душа із піснею.
Не така вже й слабка я жінка.
День повів у нове натхнення,
У тернове це відомщення…
Перегорнута вже сторінка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756508
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2017
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА