Якось одного ранку…

Кухня.  Заяложений  диван.
Не  печуться  зранку  пироги.
Протікає  вже  півроку  кран.
У  бюджеті  –  лиш  одні  борги.
Холод  у  відносинах  –  зима.
В  кожного  –  свій  власний  кабінет.
Видається  -  виходу  нема.
Не  рішити  здавненого  влет.
Витрусила  думи,  наче  пил.
Накришила  зелені  в  салат.
Скатертина  з  випраних  вітрил.
Підморгнув  на  стінці  циферблат.
Клацнув  у  глибинах  механізм.
Посекундна  стрілка  ожила.
Стрепенувся  дому  організм,
Наче  вулик,  у  який  бджола
Принесла  залюблено  нектар.
Смажилась  яєшня  на  добрі,
Запахи,  бурління  і  запал
Страви  розставляли  на  столі.

Вже  під  каву  гомоніли  всі
Хто  -  за  вечір,  хто  –  за  Новий  рік.
Ласувала  гомін  той  і  сміх.
Милувався  нами  чоловік.
Промайнула  іскорка  -  тепло
По  усіх  шпаринах  потекло.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756527
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2017
автор: Оксана Дністран