[i]Роботи не знають жодного жалю́,
вкриє ржа їхнє тіло в розмаю.
бо той подих не пахне весною,
та не кличе до мрій за собою.
І автівки мають серце бездушне,
що гудить лиш дразливо під вушко,
Не те, що соловей в гаю ́:
" Тю - тю, тю - тю, тю - тю, тю - тю ! "
А хтось загубиться серед машин -
людських механізмів надто складних...
І я вийшов з того ж заводу -
шукати по тяготах власну природу...
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756540
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.10.2017
автор: Мандрівник