Коли від нас залишилось так мало,
І від нудьги вже давиться душа,
Ми ідемо , зливаємось з загалом,
Вертаємось, а нас уже нема...
Хоча напевне вже й нема різниці,
Хто ти , чи що ти у душі,
Аби лише реакції зіниці
Показували - ми іще живі.
От, поки живемо боятись нічого,
Коли немає , то боятись пізно
Яка різниця, нас чи іншого,
Яка різниця, де нас знайдуть мертвих.
Бо є різниця лише в тім , що бачив ти,
У тім, що переповнювало щастям,
І чим вночі тобі хотілось марити!
Заради цього жити дійсно варто.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756549
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2017
автор: Женя Савчук