Раз відрізав, по тому й кінець.
Що чекати могла би від скель?
Прилітала, як той вітерець,
Синьоока, у розписі «гжель»,
В порцеляні долоньок несла
То нектари, то хмелевий джин,
Забавлялася, Зевсом, гора,
Веселилась у кожній з вершин.
Що їй подихи теплі? Лиш гра.
Видно сила тяжіння мала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756553
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2017
автор: Оксана Дністран