Чотири подруги мого життя зійшлися
І гомоніли тихо про буденність.
Їх долі назавжди в одну сплелися,
В єдиний шлях, у тиху нескінченність.
Сиділи у старесенькій кав’ярні,
Чекали з подарунками на мене.
Завжди неперевершено шикарні,
Ховали щось відкрито незбагнене…
Красуня Літо – пташка голосиста
Мені принесла кошик полуниці,
Прикраси із квіткового намиста
І кухоль прохолодної водиці…
Руденька Осінь листям шурхотіла,
Прозорість вітру в келих наливала.
І дощиком маленьким дріботіла
З ним вона завжди гарно танцювала…
Біла Зима розпалювала дрова,
Ялинки іграшками прикрашала.
Вона привітна, гарна, чорноброва
Гарячим чаєм завжди зустрічала…
Весна сміялась тополиним пір’ям,
Бігла за хмарами, веселки малювала.
Бриніла дзвонами з небес високогір’я
І радість всесвіту безмежну дарувала…
Чотири подруги до мене завітали,
Чотири гарні білокрилі лебедиці…
Мені вони життєвість прикрашали
Божественної вічності служниці…
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756622
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2017
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко