«Ходім до церкви, помолитись,» –
Так батько синові сказав.
«В неділю хочу веселитись,
Ти Богом вже своїм дістав!».
Успішний, впевнений, красивий
Сідає звично за кермо…
Моргнувши дівчині грайливо,
Кладе покупки і вино.
А тут ще пара підоспіла,
Вмостилась у автомобіль
А батько знову: «Це не діло!»
Переборовши в серці біль,
Гукнув вже тихо і несміло:
«Синочку, любий, не рушай!
Я помолюсь, щоб Бог був з вами,
Зажди хоч мить, не поспішай!»
А син жартує: «Бачиш, батьку,
В машині зайняті місця,
Лиш у багажнику є місце
Для Бога твого, для Отця».
І молодь голосно сміялась,
Видно, був дуже вдалий жарт…
Машина швидко віддалялась –
Колеса сильний дали старт.
Вино, розваги, шум і швидкість,
І «непомітний» світлофор,
Й занадто аж червоне світло,
Й заліза груда, як укор…
Всі четверо у лапах смерті,
Машина теж без перспектив…
Страшний випадок в круговерті
Ці молоді життя розбив.
Лише багажник відкотився…
Він неушкоджений лишився.
Така його була дорога…
Вони ж там «посадили» Бога…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756646
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.10.2017
автор: ЮНата