[i]На що схоже життя? Певно воно схоже на маршрутне таксі, то спорожніле,
то повне. Котре їде на великій швидкості по дорозі. Люди заходять і виходять
на різних зупинках. Поїздка в маршрутному таксі схожа на невеличку подорож
з однієї частини міста в іншу. Натомість життя це велика подорож повз різні країни
і міста за різними маршрутами повз розділові знаки. Котрі слугують
зупинками. Буває чекаєш на маршрутку, а її все немає і немає.
І тільки запалиш цигарку як вона під'їжджає і треба рушати.
Так і в житті іноді треба кидати всі справи і рухатися далі в невідоме
повз і через всі крапки та коми. А час рухається хвилини
стікають в години ті в роки, а маршрутка їде від зупинки і до зупинки,
життя проходить. Весна змінює зиму, літо весну. Змінюються люди
в салоні. Хтось затримується на довше, хтось входить в наше життя
лише на кілька хвилин і перетворюється у спогад. Перетинаються,
доторкаються долі й лишають по собі сліди. А ти їдеш заклопотаний
роздумами дивишся в вікно. Їдеш по справах, роботі, слухаєш музику,
говориш по телефону, будуєш плани. Сам вибираєш, змінюєш маршрут,
змінюєш плани. Знайомишся з кимось і виходиш не в той час і не
на тій зупинці. Щоб потім знову чекати на зупинку автівки сісти в неї і
їхати далі, заклопотаний повсякденними клопотами чи просто
дивлячись у вікно в надії побачити щось нове чи щось цікаве.
Так і минає життя від зупинки й до зупинки.
Люди знайомляться, закохуються, одружуються чи розходяться.
В кожного різна доля, різний маршрут, швидкість, машина.
Але всі їдуть – стомленні чи бадьорі, сумні чи веселі і дотикаються долі
котрі мов невидимі лінії перетинають нитками окремі паралелі.
Люди задоволені чи незадоволені бо приходиться стояти всю дорогу
або хтось штовхнув, наступив на ногу чи просто сказав щось не те – і все,
і всі їдуть. Та забуваються люди тьмяніють спогади – майбутнє змінює минуле
наче вид з вікна маршрутного таксі. Час стікає, автівка спізнюється чи
навпаки їде дуже швидко і хтось в обох випадках не встигає.
Всім це знайоме, бо це життя. Водій розставляє розділові знаки –
вирішуючи де зупинитися, а де проїхати, що зробити і нащо не
варто гаяти час. Водій цього маршрутного таксі слугує нам – совістю.
Адже це ми вирішуємо кого залишити в минулому,
а кого взяти в майбутнє. Це наш вибір, наш маршрут, але коли він закінчиться
не знаємо навіть ми. Їздить собі людина на роботу, з роботи і в момент
помирає – обривається життя наче остання зупинка. [/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756670
Рубрика: Нарис
дата надходження 23.10.2017
автор: Валерій Кець